- зволити
- 1. дамовіцца, пагадзіцца; 2. хацець, жадаць
Старабеларускі лексікон: Падручны перакладны слоўнік. - Менск: Беларускае выдавецтва Таварыства «Хата». Укладальнікі: Прыгодзіч Мікалай, Ціванова Галіна. 1997.
зволити
Смотреть что такое "зволити" в других словарях:
зволити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
визволяти — я/ю, я/єш, недок., ви/зволити, лю, лиш, док., перех. 1) Звільняти кого небудь із неволі, ув язнення і т. ін. 2) Робити вільним, надавати свободи кому , чому небудь, позбавляючи гноблення, безправ я, чийогось панування. 3) Відвойовувати загарбану… … Український тлумачний словник
визволити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
зезволити — (зезволить) погодитися, пристати, дозволити, зволити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
зезволить — зезволити (зезволить) погодитися, пристати, дозволити, зволити … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
рачити — дбати, хотіти, зволити, любити, піклуватися, погоджуватися, мати ласку, сприяти, старатися, зичити, благоволити, призволяти, побажати, воліти, хотіти … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
рачити — рачу, чуш, Рс. Зволити, дозволити, веліти. Што рачите повісти народу, радцо? … Словник лемківскої говірки
